Привітання до Яблучного Спасу 19.08

Яблучний Спас, вечір, на озері димку.

Ясний захід сонця, рано заснули квіти.

До свята дзвонять, в небі чарівно і хитко;

кращий час, коли освячують плоди.

Яблука молоді спіють, зберігають тепло.

У сонячні сади літо нас відвело.

М'яко прохолода вкрила лісу синявою,

жарко зірниці палають, човни пливуть,

північний вітер грає хвилею і листям,

птиці у великій переліт за собою звуть.

Яблука наливні в руки нам впадуть,

пристрасні й земні муки кохання пройдуть.

Що ж заповнить довгий наше круженье:

добрі почуття, слова і скупі справи.

Життя прояснюється у світле Преображення,

немов душа вже цілу вічність жила.

Яблука золоті, в серці спокій і смуток;

молять за нас святі, стародавня сниться Русь.

Небушко в знаменнях небесних,

Полюшко бурштинових колосків ...

І на подачках недільних

Яблука для жебраків, наймитів.

Здавна для Яблунева Спаса

Розплітали коси у наречених,

Від вина і яблучного квасу -

Піснею освячували все навкруги ...

І земля, вливаючи життя соки

В лоно родюче садів,

Відроджувала в яблуці витоки

Матерів і майбутніх батьків.

Тихо, з урожайністю молитвою,

У ніч дивилися храму купола.

Сам Господь, напевно за хвірткою,

Яблуком дзвонив у дзвони ...

Яблучний Спас - діадема на тімені

Благословенної жнив.

Криє земля, дозволяючи від тягаря,

Яблучним градом сади.

Гучно лунають по скату, по жолобу,

Ігристим соком повні,

Не довіряючи ні воза, ні короба

Відлуння весни.

Вийди на вулицю - згаслі, Зяблов,

Де не уві сні - наяву,

Падають зірки, як стиглі яблука,

Прямо в сиру траву.

Стій не дихаючи і дивися, зачарований,

Коротким безвладдям років,

Як під сузір'ям Малої Антонівки

Борються ніч і світанок.

Якщо «з Першого Спасу — холодні роси», то з Другого Спасу в середній смузі України вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!» Якщо «з Першого Спасу — холодні роси», то з Другого Спасу в середній смузі України вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»

Дев’ятнадцятого серпня за новим стилем – давнє народне свято – Другий Спас або Яблучний Спас. В церковному календарі це свято отримало назву Преображення Господнього. В цей день святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Раніше до Другого Спаса правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Після церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином – «щоб садовина родила». Триває двотижневий піст – «спасівка», який почався на Маковія. З Маковія починалися також проводи літа.

Замовкали птахи – не чути вже соловейка, зозулі, горлиці, починають відлітати ластівки. «Ластівка весну починає, осінь накликає» - каже народна приказка. «Відцвітають рози, падають холодні роси» - вже відчутна прохолода зранку і вночі. Ночі стають темнішими і довшими. В сутінках зорі наче побільшали і поближчали. Починається перша сівба озимих. Перед яблучним спасом селяни косили траву-отаву, завершували викопувати цибулю та часник, бо 17 серпня - Явдоха-сіногнійка, яка нагадувала, що залишені в грунті цибуля та часник можуть вимокнути. Треба було зібрати й малину, бо вона втрачає смак. І якщо «з Першого Спасу — холодні роси», то з Другого Спасу в середній смузі України вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!» Якщо на Спаса сухий день, то це – передвістя сухої осені, мокрий - мокрої, а ясний - суворої зими. На Спаса поминали померлих родичів. Це давня українська народна традиція – відголосок прадавнього культу предків. За народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.

Серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу по своїй значимості вважається третім після Різдва та Великодня святом Преображення Господнє або Великий Спас, Другий Спас.

За Біблією в цей день Ісус Христос разом зі своїми учнями піднявся на вершину гори. Посеред ночі довкола нараз спалахнуло дивовижне світло: їхній учитель у блаженному сяйві здіймався на небеса. Усі почули голос всевишнього, який повістив, що Ісус є намісник Бога на землі. Саме це і переконало присутніх у надприродній місії Христа - об'єднанні земних і небесних начал. Звідси й назва свята - Преображення Господнє.

Однак у народі свято Спаса має ї світське значення, пов'язане зі святом врожаю. Це дає підставу вважати, що його первісне коріння сягає дохристиянських вірувань, оскільки майже в усіх давніх народів існували урочисті свята врожаю. Наші далекі пращури також широко відзначали закінчення жниварської пори.