Вітаю, шановне людство з Днем української писемності та мови!
Бажаю процвітання та якомога більшого існування нашій українській мові! Нехай живе наша рідна мова! Люди, радіємо що в нас є наша, рідна українська мова!
Велична, щедра і прекрасна мова.
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.
Рідна мова, мов гірська вода,
Рідна мова вічно молода,
Рідна мова, в серці з ранніх літ
Гордо лине мова у політ!
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й думи з ранніх літ,
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине у політ!
Солов'ї розливаються ніжно
У зеленім веснянім гаю,
Син до матері каже: — Ця пісня
Дуже схожа на мову твою!
Посміхається мати до сина:
— Пам'ятай, моє миле дитя,
Рідна мова завжди солов'їна,
Зігріває людей все життя!
Наша мова живе й буде жити,
Бо вона, ніби подих весни —
Пам'ятай ти завжди про це, сину,
Рідне слово теплом огорни!
Як ти звучиш калиново-дубово,
Рідна моя,Українська мово!
Слово м’яке, оксамитове, байкове,
Слово є дідове, слово є батькове.
Білодідове, Сивоконеве,
Чорноволове вже узаконене.
В соннім спокої вогонь твій ледь бився.
Але страху я тоді натерпівся!
З тої халепи не вийшли б ми зроду.
Кляпи, здавалось, в ротах у народу.
Та щоб підняти тебе із гробовищ,
Стали до ґерцю Жулинський, Грабович.
Щоб воскресити тебе з домовини,
В діло пішли каменюки й дубини.
Вороне чорний! Даремно ти крячеш.
Ріднеє слово жиє і є - бачиш!
Рідна моя українськая мова
Житиме вічно - кльова, фірмова!
Мова - це історія народу.
В ній відбито все його життя:
Наший склад і звичаЇ, і побут
З давнини й до нашого життя.
Довго ти пригнічувалась, мово, -
Промайнув тернистий довгий шлях,
Доки стала мовою народу,
Що звучить з любов"ю на вустах.
Мово моя рідна, материнська!
Ти співуча, ніжна і близька.
Хай же дух незгасний український
У житті нас завжди зігріва.
Процвітай же, мово калинова,
І тобі не в"янути в віках:
Мелодійна українська мова -
Чарівний, навік коштовний скарб!
Я на рідній мові друзям щастя зичу.
Хай добро хлібину кожному несе.
У гостинну хату щиро всіх покличу -
I вони, я певний, зрозуміють все.
I вони, я певний, зрозуміють слово
Де матусі ласка, батькове тепло,
Де вкраїнське поле пахне барвінково,
Де вкраїнська пісня встала на крило!
Вітаю вас із Днем української писемності та мови.
Я насамперед звертаюся до величі і сили нашого слова, його могутньої тисячолітньої історії і високої духовної, літературної і народної культури, що належать не лише нам і нашій державі, а й всьому світу. Від найглибших традицій і з часів давніх літописів, «Слова о полку Ігоревім» і Острозької Біблії нашою мовою говорить серце і душа української землі. З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова і особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім.
Утвердження нашої державності розпочиналося з боротьби за мову. Від повноцінного відновлення мовного здоров'я України залежить національне відродження усіх найглибших творчих, будівничих і культурних сил Українського народу. Цю дорогу маємо пройти впевнено, твердо і водночас з мудрістю і толерантністю у ставленні до кожного, хто тільки повертається до першоджерела.
Українською мовою промовляє дух нашої свободи. Так само, як відновлена воля і демократія, державна мова потребує нині щоденної праці і підтримки. Реальне і повсюдне зміцнення її позицій має водночас виконати дуже важливу і справедливу місію – сприяти дійсно цивілізованому захисту прав національних меншин, упосліджених радянським режимом, і стати природним та єднальним фактором міжнаціонального спілкування у нашій державі.
Наша мова належить до мов великих європейських і світових народів. Ознайомлення інших націй з нашим словом є одним з принципових завдань, які має здійснювати українська держава. У кожному з напрямів цієї роботи дуже важливою є атмосфера суспільної злагоди, терпимості і порозуміння, що повинна стати нашим спільним оберегом проти будь-яких політичних спекуляцій і навмисних розколів.
Наш народ – єдиний. Його мова – це велика основа для єдності всієї держави і духовна гарантія її майбутнього.
Бажаю усім нам любові, щастя, взаємного розуміння і допомоги, щоб жити за Словом, з якого почалася Україна.
Дорогі українці!
Щиросердечно вітаємо вас з Днем української писемності та мови.
Мова є основою духовного багатства народу та інтелектуального потенціалу; найвагоміше надбання кожної окремої людини і найбільша суспільна цінність.
Маємо безцінний дар: одну з наймилозвучніших і найкрасивіших мов світу. Всебічна підтримка державності мови, зростання її престижу, зміцнення та розвиток - почесна місія кожного громадянина України.
Бажаємо, щоб Материнське Слово було для нас духовним джерелом життя і оберегом. Не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності плекаймо у душі любов до рідної мови.
Дорогі співвітчизники!
Щиро вітаю Вас з Днем української писемності та мови!
Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією і відточена творчістю найталановитіших письменників.
Наша мова звучала вже у творах Нестора Літописця, „Слові о полку Ігоревім”, „Посланні Володимира Мономаха” та інших визначних пам’ятках писемності.
Довгий час нас намагалися привчити, що українська мова для «кухонного спілкування», але всупереч утискам і гонінням українське слово сьогодні набуває все більшої сили і в Україні, і в світі.
Хочу нагадати слова великої поетеси Ліни Костенко: «Жодна нація не вмирає від інфаркту. Спочатку їй відбирає мову». Бажаю Вам пронести й утвердити українське слово, збережене нашими предками, — воно створює індивідуальне обличчя країни і нації.
Народна мудрість стверджує: скільки знаєш мов, стільки разів ти людина. Але, я впевнена у тому, що без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною свого народу, його історії і культури.
Бажаю всім українцям утверджувати рідну мову. Упевнена, цей нетлінний скарб служитиме єднанням між минулими і майбутніми поколіннями, возвеличуватиме Україну і українців.